Він пішов... І лишились – прощальная квітка
та зневіра в спустілу дорогу...
Мої очі горіли лише біля нього,
а тепер я – звичайная тітка.
Я тепер прокидаюся зранку інакше.
Я вже навіть боюсь прокидатись.
Я минулому можу всю ніч сповідатись –
це не я перекреслила «наше».
Прийде дощ під вікно – він нічого не знає,
та заплаче ще гірше від мене.
Я ніколи уже не збагну незбагненне –
як любов чоловіча зникає.
Як зникає вона – та любов чоловіча –
в тім, кого полюбила навіки...
Добре те, що не вроджена я чоловіком,
бо жіноча любов – завжди вічна...
Вiн пiшов... I лишились - прощальная квiтка
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118081006291
Свидетельство о публикации №118081006291
Рецензии