За вікнами вітер та дощ хлюпотить,
вже тиждень вирує негода,
а в хаті холодній матуся не спить
набрякли кістки та суглоби.
Ростила дітей, не завжди досипала
в голодні роки у колгоспному полі,
в кишені зернята від німців ховала,
та кращої долі для діток бажала.
Вони ж, з кожним роком міцніли, зростали
і, як дикі гуси, один за одним
у вирій без жалю, усі відлітали,
а з нею лишились, собака та дім.
Собака та д1м
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118081006069
Свидетельство о публикации №118081006069
Рецензии