Укр. А, там, а там...

В аудиторії медвузу
професор академії,
читав лекцію для друзів
маг, практик теорії.
Із студентів хтось писав,
про хворобу пацієнтів,
хтось читав, а хтось куняв,
а хтось слухав, що професор їм казав.
Що б розбуркати студентів
та підняти настрій,
в своєму експерименті
розповів прийом сучасний.
-Поскаржилась пацієнтка
на велдикий набряк ніг,
і не знає бідна жінка
від чого набряк той набіг.
Чи від жиру, чи від ни рок,
чи то може від кохання,
що штовхнув сам завпрофспілки
на велике здивування.
-Я у неї розпитав, що пила, що їла,
про набряки все згадав,
та про те, що добре знав.
Коли вона, де і як, на це захворіла.
І хто її на все це без підказки спонукав.
Все згадала, все сказала,
де, і як, із ким і скільки
і гуляла й танцювала,
все за той рахунок спілки.
   -Я торкнувся до кінцівки
там де набряки були,
на вид молодої жінкм
яку так не вберегли.
І провів рукою вище,
вище ікор та коліна
ніби таке доторкання
зупинить всы сумлыння.
Аудиторія притихла
навіть не паринки з вуст,
навіть пташка й та принишкла,
що за вікном, дзьобала бруст.
Він на нас всіх подивився,
ніби на отих пташок,
аж до столу нахилився
та сказав ніби гудок.
   -А там, всі чекали,
що ж він скаже,
що він там таке знайшов,
може скаже, що не може
знайти те, за чим прийшов.
-А, там! А там! А там!,
 в неї з під панчох,
гума  майже в палець,
від якої набряк виник,
чого не чекалось.
Від почутого в тій залі
гримнув регіт слухачів,
навіть тих, що засипали
без перерви розбудив.