Натюрморт. Иван Коваленко

«Натюрморт»

Простенький горщик, спадок давніх літ,
А в нім – осінні буйні хризантеми –
Для роздумів глибоких вічні теми,
Бо квіт і горщик – це мистецтва плід.

Люблю я глину – не кришталю світ,
Бо підсвідомо доліта до мене,
Що в глині є щось вічне і священне:
У глині раю залишився слід.

Я в глину також скоро перейду.
Помітять це лиш квіти у саду...
У горщик з мене хтось поставить брость калини,

А як не знайде, – кілька хризантем –
Сюжет для натюрмортів і поем...
Адам був виліплений Богом з глини.
----------------------------------
«Натюрморт» Иван Коваленко

Простой горшок, наследье давних лет,
А в нём – в осенних красках хризантемы.
То для раздумий нестареющие темы,
Ведь без горшка, цветов – искусства нет.

Люблю я глину – не хрустальный свет,
Ведь подсознательно из Солнечной системы
Летит, что глина – вечна и священна,
Что в глине Рая остаётся след.

Я тоже в глину скоро перейду.
Заметят это лишь цветы в саду…
В горшок из глины ставят гроздь калины,

А может быть, и ветки хризантем,
Сюжет для натюрмортов и поэм…
Адам был Богом вылеплен из глины.

(9.08.2018)