В природе хризантемно и тоскливо... Коваленко

"В природі тоскно, хризантемно..."

В природі тоскно, хризантемно,
Зима стоїть біля воріт,
Стає сірішим білий світ,
А на душі і пусто, й темно.

Та хтось ще владно і таємно
Зове у небо, у політ,
Немовби так багато літ
Я жив безплідно і даремно.

Та це не так! Я все, що міг,
Зробив в часи лихі і грізні,
І ці рядки, як квіти пізні,

Я від лихих людей беріг.
І вірив в те, що прийде час.
І хтось колись згадає нас.
---------------------------------
«В природе хризантемно и тоскливо…» Иван Коваленко

В природе хризантемно и тоскливо,
Уже зимою веет у ворот,
И свет сереет, уж не ярко льёт,
А на душе – так пусто, молчаливо.

А в небе кто-то властный и красивый
Зовёт подняться, всё зовёт в полёт,
Как будто всех годов беззвучный лёт
Прожил я так бесплодно, несчастливо.

Нет, всё не так! Я сделал всё, что мог,
В часы лихие гаснущей мечты
И эти строки, словно поздние цветы,

Я от лихих и злых людей берёг.
Я свято верил, что придёт тот час,
Когда вдруг кто-то вспомнит и о нас.

 (6.07.2018)