Зітри біду!..
Зітри з своіх скрижилів...
Влови момент для смутку через сміх,
в якому блисне тисяча кинджалів,
що геть на раз спокутують мій гріх...
Біда не тут.
Біда, як лихоманка,
веде в первинне, вихололе в біль
вечірніх хмар, що світ чекають зранку
в простому щасті юних породіль...
І сил вже ніц!..
І дощ пірнає в спеку
фіналу літа...
Ризиків нема
у цьому шансі трапитись далеко
від місць, де смерть - і та давно сама...
Напишеш сніг...
Напишеш над сьогодні
своіх дітей, і витручаєш геть
усіх, хто хтів стежини до безодні,
з якої й хаос піде шкереберть...
Бо так - це мить...
І так - це погляд винний
пустих століть, що в’яжуть нас в канат
з Твоїх небес до нашої долини
бажань хоч раз поглянути назад...
1 for 10
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118080601401
Свидетельство о публикации №118080601401
Рецензии