Небесна сила

Немов якась небесна сила
мене на мить заворожила,
та понесла в небесний простір
де наші люди ніби гості.
неначе в вимірі другому
в якомусь дивному, святому,
де всі вони неначе рівні
і не багаті і не бідні.
Не бачу там я смітників,
ні волоцюг, ні жебраків,
всі люди ніби на святах,
не копошаться в смітниках.
А я не можу зрозуміти,
як мені тут прийдеться жит?,
куди мене це занесло?
чи в якийсь рай, чи у село?
Чи може вже я в Комунізмі?,
чи може у небесній тризмі?
Чи може в світі баобабів?
чи в африканців, чи в арабів?
не бачу тут я криміналу,
ні канонад, ні амоналу.
стоять скульптури всіх часів,
не чути п"яних голосів,
Не бачу скупчення народу,
які скандують за свободу,
чи в фаетоні я Вахтанга?
чи у провидиці у Ванги?
куди ж бо це я приземлився?
Чи дух свтий в мене вселився?
та мені мозок каламутить,
чи може Сонце більше світить.
Не треба думати, як бути:
чи животіти, чи радіти,
як побороти , ту заразу
на двісті метрів кубів газу.
Що б вистачило скудних коштів
які приходять через пошту,
на ліки, бульбу, та квасолю
що б пережити лиху долю.
Невже, ми подолали тризму
та вже прийшли до Комунізму,
який мов марево здавався,
то наближався, то ховався,
чи то на іншій я планеті,
де живуть люди, а не єті.
Чи то, прснувся від гіпнозу,
що ніс весь час в собі загрозу.
не бачу доларів та євро,
не бачу на дорогах вирви,
не бачу тут я частоколів,
ні біля моря, ні у полі.
Не проявляють тут турботу,
чи то внеділю, чи в субумні
як у колгоспах трудодні,
чи в вихідні, чи в будні дні.
приниженої зарплатні.
не настають тут дні сумні.
коли на колесі писали,
а дощ змивав, що заробляли,
немає тут також магнатів
хоча всі ходять в парчі й златі.