Три вiкна

Три вікна.
Я забув про грім, забув про бурі,
Тиша навкруги — мета моя одна,
Я живу в старенькому будинку,
Який має тільки три вікна.
Перше те вікно виходить в поле,
В поле наших радісних років,
В цьому полі не буває болю,
Відповідь — на кожнім зі шляхів.
І вночі, і вдень там сонце сяє,
Влітку, взимку там цвіте земля,
І, зростаючи, там діти грають,
І один з них, напевно, я.
Друге — повернулося до лісу,
Темний ліс піднявся до небес,
І від сонця ліс створив завісу,
Відповідь ховає він від нас.
Там життя по лісових законах,
Я лякався кожного куща,
Ідучи по стежках незнайомих,
Коли раптом настигала темрява.
Третє те вікно — до океану,
Рівний вітер пестить океан,
Дивовижні є за ним країни,
Та ніхто не бачив, що є там.
Наче вічність, океан величний,
Спокоєм своїм сягає дна,
Коли стане тісно у будинку,
Я піду до третього вікна.


***
Три Окна
Я забыл о бурях и о громе,
Мне теперь дороже тишина,
И живу я в старом, старом доме,
Из него выходит три окна.
Первое окно выходит в поле,
В поле наших самых лучших лет,
В этом поле не бывает боли,
И любой вопрос находит свой ответ.
Там и днем и ночью солнце светит,
Летом и зимой цветет земля,
И, взрослея, там играют дети,
И один из них, наверно, я.
Окно второе вышло к лесу,
Темный лес поднялся до небес,
И от солнца лес создал завесу,
От вопросов скрыл ответы лес.
И жизнь идет там по лесным законам,
И я пугался каждого куста,
Проходя по тропам незнакомым,
В час, когда спускалась темнота.
Третье окно выходит к океану,
Ровным ветром дышет океан,
А за ним диковинные страны,
И никто не видел этих стран.
Словно вечность, океан огромен,
И сильна спокойствием волна,
И когда мне тесно в старом доме,
Я сажусь у третьего окна.
Андрей Макаревич.

Художник Калинин Владимир. Три Окна