несе сум пісні двох вітер виром,
вигляда думка її через сонце з яру,
димом туманним стигне слово,
ведуться спогадів томи
у пам'ять запису,
відформатовуючи фрагментами ясності
в сирості нерозуміння душ
взаємно нерівністю, нерозгаданістю,
непотрібно/потрібністю,
нічого такого,
котре нашаруваннями
тримати в підвалинах,
використовуючи місце намарно,
адже відпари затхлості
самі себе не задушать,
якщо повітря свіжість
туди впускати.
17.07.2018
марна непам, ять
© Copyright: Гелена Смилянская, 2018
Свидетельство о публикации №118072907794
Свидетельство о публикации №118072907794
Рецензии