Я сам серед полiв
(кінця і краю їм нема).
Мені б твої почути кроки...
Натомість тиша скрізь німа.
Пшеничне море зліва-справа...
Колись приходили сюди...
Помандрував за обрій травень ,
і червень стер твої сліди...
А ти – міраж, який зникає...
Хмаринка, ніжна і легка...
Здригнувся...
Шум, дахи окраїн...
І міста усмішка м'яка.
Свидетельство о публикации №118072708100