Неведомы начало и конец с украинского

*** (Олена Теліга,
Незнаний нам початок і кінець,
Не розуміємо таємну віру,
Коли жаття сплітає у вінець
В незнаній черзі віру і зневіру.
На світлий день спадає чорна тінь
Зловіщих хмар, мов жалібний серпанок,
А зимну ніч, безсилу від тремтінь,
Бере в обійми полум’яний ранок.
Залізну силу, що не має меж,
Дихання Боже в сльози перетопить
І скрутить бич безжалісних пожеж
З маленьких іскор, схованих у попіл.
Так кроки — нами зв’язані навік
У Божих меж — назавжди розминулись.
Без теплих слів, без дрогнення повік
Ми попрощались десь на розі вулиць.
Але, буває, крізь вогонь межі
Минулі дні вертаються, як спогад.
Ми завтра знов не будемо чужі,
Це світлий дар приймаючи від Бога
*** (вольный перевод П.Голубкова)

Неведомы начало и конец,
Не понимаем тайную мы веру,
Когда судьба сплетает нам венец
Из череды той веры и неверья.

На светлый день спадает мраком тень
Зловещих туч, как траурная пудра,
А ночь, бессильную от дрожи, на весь день
Берет в объятья пламенный утро.

Стальную силу, чуждую границ,
Дыханье Бога в слезы переплавит
И скрутит бич пожаров, тех убийц,
Из малых искр, что пепел укрывает.

Да, те шаги, что связаны навек,
У Божьих врат - навеки разминулись.
Без теплых слов и  без дрожанья век
Мы попрощались на распутье улиц.

Но ведь бывает, сквозь огонь межи,
Приходит память чувствам на подмогу.
Мы завтра вновь не будем так чужи,
Тот принимая светлый дар от Бога.