Ах, в душу так давно запало мне. Коваленко

"В душу давно це запало мені..."

В душу давно це запало мені:
Бачу ген-ген за селом вітряки,
Помах крила, ніби помах руки,
Ніби хтось кличе мене в далині.

Швидко промчали відлічені дні,
Час допливати до гирла ріки.
Вітер змінився і дме навпаки,
Човен спинився на мілині.

Вітре, що змогу давав вітрякам,
Силу приносив душі і рукам –
Чим я тобі завинив?

Як мені треба твоєї підмоги,
Щоб обминути останні пороги.
Весел я ще не згубив.
----------------------------------
«Ах, в душу так давно запало мне…» И.Е.Коваленко

Ах, в душу так давно запало мне:
За полем закрутились ветряки,
И взмах крыла – как будто взмах руки,
Как будто кто-то кличет в вышине.

Промчалась быстро вереница дней,
Настало время к руслу плыть реки.
Сменился ветер, веянья легки,
И чёлн остановился в глубине.

И ветер тот, что дует ветрякам,
Приносит силу душам и рукам.
Чем провинился пред тобою, ветер?

Мне так нужна сейчас твоя подмога,
Чтоб до последнего теперь прийти порога.
Не брошу вёсел, пока жив на свете.

 (25.07.2018)