месяц поёт колыбельную...

Місяць щербатий зіграв колискову
на павутинні замість струни...
лине той заспів в ліс смерековий
там же казкові ховаються сни…

Сріблиться шлях промінцями по краю
де посміхається нам зорепад…
знає, розрада його в водограї
і не приймає на віру завад…

Чуєш, трембіта між гір задзвеніла,
їй в унісон обізвалась струна,
чому ж та нічка відразу змарніла,
хто нам підкаже чия в тім вина?..

Вітер чиюсь партитуру гортає,
може скрипаль загубив її в дощ,
він же і досі в тумані блукає,
цілком безпорадний, журливий також…

Занадто загублених днів у цім болю,
злітає смичок в небеса  - хмари геть…
серця зігріває та пісня про долю,
заповнює душу мелодія вщерть…

Хай місяць щербатий співа колискову,
скрипаль підіграє – сміється струна,
бо мабуть, то щастя і миру основа,
а ще такий затишний спів цвіркуна…

*****

Месяц ущербный сыграл колыбельную
на паутине вместо струны…
песнь поднялась ввысь к сосне корабельной,
прячутся там все волшебные сны.

Путь серебрится лучами до края,
где улыбается нам звездопад…
знай, утешенье его в водограе,
он не ведётся  на веру преград…

Слышишь, меж гор зазвенела трембита,
ей в унисон отозвалась зурна…
ночь, почему-то, бессильем прикрыта
всё размышляла, а чья в том вина?..

Чью партитуру ветер листает,
может скрипач потерял её в дождь,
он, до сих пор же, в тумане блуждает
на беззащитную птицу похож…

Сколько ж потерянных дней в этой боли,
рвётся смычок в небеса – тучи прочь…
сердце согреет та песня о доле,
душу наполнит мелодии мощь…

Снова пусть месяц поёт колыбельную,
ей подыграет скрипач с кондачка –
счастье и мир нам подарит Вселенная
с домом уютным и песней сверчка…


23.07.2018