Коллегам по перу укр

Таких писак, як ми з тобою -
вагон й позаду ще візок. 
Й всі галасливою юрбою
від слави рвуть собі шматок. 

Шумлять і б'ють себе у груди,
з великими зрівнятись хочуть.
Своі творіння пхають всюди, 
відомість сниться ім всі ночі.

Замучені  жагою слави
і заздрістю, що розум губить,
щось  пишуть,  дряпають Варрави, 
і пропихають то усюди.

В газети різні і журнали. 
Куди  небудь - аби печать.
Редакторам, як би ви знали, 
хотять печінку виривать,

коли останні недостойні
писання наше оцінить.
Скандали, гвавти невгамовні,
щоб непокірного скорить.

У того серце замирає, 
валить гіпертонічний криз. 
Бо те писання  "не канає"
в журнал, що держить перший приз.

Нам, авторам, то все до с...и. 
Бо наші твори - ексклюзив. 
Редакторів гризуть собаки- 
бо дума -  що я наробив?

І  щоб в роки своі поважні 
аби ще трішечки пожив,
друкує твори ці "вінтажні"
аби був спокій, лад і мир.

24 липня 2018 р