Я в жите спал. И. Е. Коваленко

"Я в житі спав, коли цвіло колосся..."

Я в житі спав, коли цвіло колосся,
На теплій і розмореній землі.
Це згадкою живе в мені і досі,
Як вогник той жаринкою у тлі.

Жалію я людей, що у життєвім кросі
Пізнали радощі, безславні і малі,
Я в житі спав, і ноги мої босі
Вкривали янголи у білому крилі.

Я в житі спав, мене вкривало небо,
І вітер ніжний тихо колисав.
Я аж тепер збагнув – нічого більш не треба!

Таке вже не повториться ніколи,
Хай буде грім, гроза і поле голе –
А я щасливий: я у житі спав!
--------------------------------
«Я в жите спал, когда цвели колосья…» И.Е.Коваленко

Я в жите спал, когда цвели колосья,
На тёплой и разморенной земле.
То до сих пор – загадка: сердце просит,
Как просит путник огонька во мгле.

Жалею тех, кто в бесконечном кроссе
Познали радости, потухшие в золе.
Я в жите спал, и мои ноги босы
Укрыли Ангелы с улыбкой на челе.

Я в жите спал, меня укрыло небо
И нежный ветер тихо обвевал.
Я понял лишь сейчас: это дороже хлеба.

Не повторится никогда уж боле,
Пусть будет гром, гроза и ветер в поле,
А я так счастлив, ведь я в жите спал!

 (22.07.2018)