Я жил не зря. Иван Коваленко

"Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба..."

Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба,
Зате вірив завжди в перевтілення душ.
І ти віри моєї ні крихти не руш,
Я не вигадав казку як втіху для себе.

Моя віра – це щастя, найвища потреба,
Як потреба в воді для землі у час суш,
Як потреба у сонці для яблук і груш,
Для зеленоживого, що рветься до неба.

Не сумую, що згину без сліду і знаку –
Так судилось мені по зірках Зодіаку,
Так мені наврочили і зорі й сонця,

Та душа моя житиме в іншому тілі,
У добрі, у любові, в великому ділі,
І все те, що судилось, зроблю до кінця.
--------------------------------
«Я жил не зря» И.Е.Коваленко

Я жил не зря - не нажил я награды,
Но верил в преосуществленье душ.
Ничем ты моей веры не разрушь,
Мне сказок утешающих не надо.

И моя вера – счастье и услада,
Так, как нужна вода земле в час суш,
Так, как нужны лучи для яблок, груш,
Для всей природы под небесным взглядом.

И не грущу, что сгину я без знака:
Так мне сулят планеты Зодиака,
Так мне пророчат звёзды и Звезда.

Моя душа воскреснет в новом теле,
В добре, в любви – в этом великом деле,
И всё, что нужно, сделаю тогда.

(22.07.2018)