Кружляє осінь, ніби птах,
кружляє осінь.
Моя душа в її руках
на листя схожа.
І зачарованим дощем
під ноги босі
лягає сіроокий день,
і подих кожен...
Палають тихо ліхтарі
в обіймах ночі.
Навколо вулиці старі
в пітьмі холонуть.
А я тебе, ти знаєш, так
торкнутись хочу,
і цілувати, ніби дощ,
твої долоні...
Блукає божим янголям
зоря у полі.
Мої слова в її руках,
немов намисто.
А я тебе, ти знаєш, так
люблю до болю,
як любить дощ, ранковий дощ
багряне листя...
Кружляє осінь, ніби птах,
кружляє осінь...
І навіть скажеш "не люби" -
та я не хочу.
Моє кохання, як туман,
в її волоссі,
де кожна мить твоє ім'я
мені шепоче...
а я тебе
© Copyright: Алена Васильченко, 2018
Свидетельство о публикации №118072108013
Свидетельство о публикации №118072108013
Рецензии
Чудечные стихи, Алена! Как Вам так удается передавать чувства и ощущения?.. Вы молодчинка!..)))
Игорь Оринов 30.08.2018 00:13 • Заявить о нарушении
Игорь Оринов 30.08.2018 00:13 • Заявить о нарушении