Своїм палким поцілунком
Ти доторкнувся моєї душі.
Задзвеніло тихим дзвіночком
Порушив стан моєї тиші.
Душа моя заспівала
Веселу і дзвінку пісню.
І миттєво згадала
Зустріч нашу осінню.
Згадала і гірко заплакала
Від болю що всередині.
Обпеклась і довірилася
Незнайомій людині.
Думала – буде щастя
І польється воно рікою.
А получилося – нещастя
Ща накрилося журбою.
Душа будувала плани
На прекрасне майбуття.
Та накрили усе тумани
І пішло у небуття.
Лише тоді буває щастя
Коли у пари взаємність.
Немає вічного кохання –
Лише одна оманність.
Люди живуть у казці
Дивляться крізь окуляри.
Хоч надія жевріє у серці
Поки «бушують « капіляри.
Дівчата шукають принців
На прекраснім білім коні.
Зустрічають лише чужинців
Яких спіймали на брехні!
Поц лунок Душ!
© Copyright: Мира Лис, 2018
Свидетельство о публикации №118072107618
Свидетельство о публикации №118072107618
Рецензии