Л. Костенко. Непогашенi марки...

На конвертики хат лето клеит оконца, как марки,
Негашёные марки ещё – беда не поставила штамп.
Пролетают над ними века, лихолетья и галки.
Я там тоже лечу, я тоже лечу там.

Опускаюсь на землю, на белёсый глобус капусты.
Там, где полюс, где жук как пингвин сидит.
А под склепом печали хорошая очень акустика,
Только-только коснёшься, как колокол всё гудит.

Ходит мать в огороде. И пёсик ластится весело.
И никто не погиб, не погиб никто от войны.
Гуси-лебеди в небе. Летит Ивасик-Телесик там.
И мосты все кленовы ещё. И все кони ещё вороны.



оригинал:

На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки.
Непогашені марки – біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там.

Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін.

Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні