Кохання нашого хмiльне вино

Я п’ю тебе, як дороге вино,
Настояне на чебрецях і м’яті.
Кохання наше – світлим є воно,
Хоча зродилося з тривог, в сум’ятті.
Його збудили ми у приспаних вітрах,
У передгроззі, вив’яленим червнем,
Заблуканим у золотих степах,
З колючою стернею, шляхом в тернах.
Ми йшли до нього – ноги били в кров,
Заспраглими вустами його пили,
Летіли під хмільний його покров…
Тепер же вбережім – щоб не згубили.


Рецензии
Гарно написано. Дякую.

Нина Трало   26.07.2018 19:02     Заявить о нарушении
Спасибі. Усіляких вам гараздів ,дорогесенька!

Вера Бондаренко-Михайлова   30.07.2018 23:11   Заявить о нарушении