Схилилась над криницею калина.
Із квіту снігом сипле у відро.
І пелюстками вкрилася чуприна.
І усмішкою сяяло добро.
А сині очі, як волошки в полі,
і небо, хмари і весь цілий світ
заполонили, увійшовши в долю.
Ще довго й довго падав первоцвіт...
Достиглі ягоди прибиті вже морозом.
... і паморозь у нашому волоссі...
І наше щастя вже в чужомі возі...
А як же гарно нам удвох жилося...
17 липня 2018 р
Калина укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118071901173
Свидетельство о публикации №118071901173
Рецензии