Кое-как удоламш
Шо у нас тут гондэ!
Цвет ужэ в Высёлкы!
І пасуцьця ВолКі зь
Фсюд вжэ хорошэ.
І оно коб хто щэ
Спік Мняв хоть млыночка
Да помыв комору
Іль хоть спальню ексь.
В Дождіміра гындэ вш,
Господі, скік рыпКі сь!
Так шо от: заjДёма –
І на ужын хлебц.
А ты не хатіте
Коб яка кобылка
Шэ тобі пуд рылко
С парочку дрощэj?
Мы тут всэ закынувш!
Господі ж міj мылыj!
Всё бо ны по-людьську
Ув во тых жыдэj:
То воны мні люнуть
Ув калошыц слюніj,
То шэ прыдыруця
До маіх прыщэj.
Я ш тут мныга хочу:
Но коб 100 вопросыj
Раптом встало в Томок
Дэся в Понізех:
А ты чё, Весёлкін,
Сёні мні ні гросік
А ні всуніл ф хобот?
От пак как невест.
Да Сатурна можні
Заліціці Вовцы.
А от тут до плоту
Ны добігч ныек шь.
От мы j с Бадзыгоном
Гонды во і гоным
Вжэ шо хоть такое:
Ну, коб хоть развеjсь.
А то в новосцёх но
Гындэ во уф тромбул
Всэ ідуть аж штормы
С кучыё віхреj.
Мусыть, ось і в Коткы
Тутыкы з 2 соткы
Дэсь стоіць аж с горыччо.
Бо, ага, всё вспев ш.
Ну, гаречіj выпіф кофіj з джеjм-с
Свидетельство о публикации №118071809017