Нездужання, зміни до Неба торкнуться.
Слізьми, як перлинами кидають в людство.
Боги між світами під гнітом неволі
У Всесвіт волають: Доволі! Доволі!
Не чує людина, не прагне надії -
Вуста у молитвах за мрії чужії.
До роздумів: тільки не вічне життя!
До згоди приймає зійти в небуття.
За скорений люд, затурканий світ
Й злочинні прив'язки Богів-утиліт.
На долі подрібнений вік на Землі.
Та з примусу службу несуть в Вишині.
Свята Висота, у якої є світло,
Яке випромінює людство в молитвах.
Звертаючи очі і серце до Неба
Прохає: Не треба нам горя! Не треба!
Свята Висота, у якоi свiтло...
© Copyright: Наталия Дашкевич, 2018
Свидетельство о публикации №118071800292
Свидетельство о публикации №118071800292
Рецензии