Той дощ...
Земля у полі спрагла! Не вкопнеш!
Розтріскалася, бідна, без вологи…
І майже кожен рік одне і те ж:
Пилюка в травах, в Липні, край дороги.
Окрім хлібів в достиглій жовтизні,
Усе живе давно дощу благає!
А спека жме і все перемагає.
Дерева, й ті принишкли, мовчазні…
І ось нарешті він пішов, той дощ!
В облозі небо. Нудно задощило!
А перед тим гроза усе трощила…
А я дививсь і їв собі свій борщ.
І думка спала: «Хай той дощ іде!
Травинка в полі радо посміхнеться,
Чомусь живому, може, смерть минеться.
І білий гриб зненацька хтось знайде!
І сам би, кинув все і гайда в ліс!
Із кошиком, туди, де дух мій млосний
Гуляє завжди мрією у соснах…
І, може б, щось цікаве та й приніс!»
18.07.2018 р.
Фото з Ін-ту.
© Copyright: Юрий Тригубенко, 2018
Свидетельство о публикации №118071802459
Свидетельство о публикации №118071802459
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.