Етюд
Калині хтось весну нашепотів…
Чи, може, верболіз у сивих котиках…
Чи, може, місяць у гарячих дотиках,
Що в небі плава легко і без слів.
Прозора тиша – диха невагомістю,
І чиясь мрія висне над загравами…
І пахне ніч нескошеними травами
Тремтить отак на рівні півсвідомості.
Калині теж весна, мабуть, намолена,
Бо дивиться на світ очима сонними, -
Чи, може, заворожено-бездонними
На білий рай, заквітчано- оголений.
Калині хтось весну нашепотів…
Щаслива вона писаними веснами,
І мріями задимлено-воскреслими
В чеканні щирих, ніжних почуттів….
Этюд
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118071604563
Свидетельство о публикации №118071604563
Рецензии