Причаiлася туга... Маргарита Метелецька

                К Дню рождения Марго - очередной перевод, запоздало...


    Оригінал:


    Ось чомусь причаїлася туга у пасмах берез,
    У червневих дощах, перевитих навхресно печаллю...
    Ти воскрес в моїм серці, Ісусе, звичайно, воскрес...
    Та щезаєш у буднях щоденних ...незримо повчально...

    І злітає із ніжності смутку і втіх опанча*,
    І одвічною повниться знайдений день гіркотою...
    Тільки очі нужденно у Небо далеке кричать,
    Щоб молитви хоча б опалити чуття смакотою...

    Щоб додати любові хоч трошки земної снаги,
    Як забракне зболілій душі життєдайного кисню,
    Як у спеку - посунуть нищівні, шалені сніги,
    Що пустошать сердечні рядки про коханого в пісні...

    Не юрмися печаль в обважнілих під грозами віях -
    Не здолаєш любові у Чудо закоханих мріях !


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Почему притаилась тоска в светлых пасмах берёз
Да в июньских дождях, перевитых крест-накрест печалью?..
Ты воскрес в моём сердце, Любовь прямо в дом мой принёс…
Исчезаешь Ты в буднях, незримо любить  обучая…

И слетает из нежной печали, утех – епанча,
Вновь извечною полнится горечью день обретённый…
Только очи, страдая, в далёкое Небо кричат,
Чтоб в молитве хотя б стало чувство на миг опалённым…

Чтоб добавить любви всех сердечных стремлений блага,
Коль  не хватит болящей душе кислорода для вдоха,
Коль в жару разрушительно грянут шальные снега,
Строки опустошая про тех, кто любим без подвоха…

Не теснись же, печаль, в повлажневших при грозах ресницах:
Одолеешь ты разве любовь, ввысь взлетевшую птицей?!..


16.07.2018