Пост-Магiя -Все поряд-

Зникає все:
і час і простір.
І ми зникаємо між літер,
потроху пишучи слова.
Та вітер напина вітрило руже
і жити хочеться.
Байдуже, що думає про це
всесвітня медицина,
як м'якне від багаття цина,
так м'якне серце від кохання
і ми стаємо інші,
про_дов_жу_ю_чи
існування
в собі, у людях,
в землі, повітрі та етері.

Ці двері важко відчинити:
замок із шифром.
Тому шукаю инший вихід:
іду крізь стіни.
Так чинять електрони,
що потрапляють в яму.
Нам є у кого вчиться.
Зайшла в тунелі залізниця.
Летить по ній сріблистий  потяг.
А кіт у хромових чоботях
червоних спить коло вікна
і снить моїм романом,
що ми разом весною дописали.

Квантова механіка, квантовий світ, квантова поезія.
Зів'яле листя, срібні трави, клечальне зело
Альпійські луки, різнотрав'я.
Вино і хліб. Данадцять унцій - ідеальна пара.
Цей ряд із образів і звуків,
що потрапляє на сітківку та мембрану.
Так дивовижно гоє рану, оту первісну,
яка зашита в ДНК, що так нагадує про Вирій,
і нас обмежує повсюдно.

На дно спустись. Спочинь. Засни.
Не мирни. Заколиш тривоги.
Полиш пусте.
Густе, як ніч гуашна,
впусти чуття-здогадку,
що ми і Всесвіт
є тотожні.


© Copyright: Валентин Лученко, 2018