Муза. И. Е. Коваленко

«Муза»

Це трапилось тоді, коли я йшов в туман,
У морок сірий, може, у пітьму,
Зустрів богиню я прекрасну і німу –
Суворий погляд і знадливий стан.

Спочатку думав я, що це лише обман, –
Як можна стріть її, хвилюючу, одну?
Своїх чуттів отих я й зараз не збагну,
Хоч не згасає пам’яті екран.

Вона сказала: “Повертай назад!”
І я послухав, і вернувся в сад
Саджати квіти і плекать плоди.

Та відчуваю я богині ніжну тінь,
І звуки арфи будять височінь,
І я шукаю скрізь легкі її сліди.
-----------------------------------
«Муза» И.Е.Коваленко

Случилось то тогда, когда я шёл в туман
И в серый морок; может, в тьму ночную.
Богиню встретил я прекрасную, немую –
Суровый взгляд её, прекрасный стан.

Сначала думал я – то лишь обман.
Как можно повстречать её, такую?
Я своих чувств не понимаю и тоскую,
Хотя не гаснет памяти экран.

Она сказала: «Возвратись назад!»
И я послушался, и я вернулся в сад
Сажать цветы и собирать плоды.

Там тень богини вижу я одну,
И звуки арфы будят тишину,
А я ищу вокруг её следы.

(15.07.2018)