У полум'ї над дулами гармат,
Ця гострота – обрамлення війни.
Це вибухів застиглий звукоряд,
Це зойки неповинної вини.
Це музика – сувора, мов граніт.
Це грізний клич бетховенських сонат.
Це вимір долі - той розбитий світ,
Звідкіль не повертаютья назад.
Не личить зброю класти у букет.
А ти їх любиш, квіти бунтівні -
І навіть якось в дар приніс мені.
А я тобі дарую цей сонет.
Лиш прикладу з безумців не бери,
Скромніша роль фатальнішої гри.
1995-2018
Гвоздика
© Copyright: Надия Медведовская, 2018
Свидетельство о публикации №118071400944
Свидетельство о публикации №118071400944
Рецензии