02.02.2000
Я тебе кохаю, люба,
Серденько моє.
ГолублЮ твої я губи,
ОбіймА тебе.
Що тобі казали люди?
Тільки собі вір -
Звідки в тебе дар той буде,
Твій казковий твір.
Серед неба, проти моря, майже навпростець,
Світлий дім тебе чекає, дім для двох сердець.
Стежка стрічечкою в'ється,
Не зважай на те,
Щодо волі в тебе б'ється
Серденько твоє.
А та згадка коло хатки ллється крізь часи,
Що завгодно в мене, люба, - тільки попроси.
Я тебе кохаю, люба,
Рветься через край
Пісня, що полюблять люди -
Більше не вагай.
Я цілую твої руки,
Тільки нанеси,
Я твої читаю дУмки,
Наміри усі.
Крізь роки тебе чекав я,
Крізь часи волів,
Щоб людину не лякала
Біль душі її.
Щоб зі світлої нагоди склалися слова,
Щоб яснішала й міцніла щастям голова.
І знаходила б розв'язку,
Відкривала б світ
Та враховувала б казку
Давню про політ.
Грация, Тарасе!
© Copyright: Сява Маринина, 2018
Свидетельство о публикации №118071305230
Свидетельство о публикации №118071305230
Рецензии