Уже общаюсь я с потусторонним светом. И. Коваленко

"Я вже спілкуюсь з потойбічним світом..."

Я вже спілкуюсь з потойбічним світом,
Померлих душі бачу я не раз,
Вони – моя рідня. Без кривди і образ
Приходять з радістю, любов’ю і привітом.

Серед живих мерців таких нема якраз,
Вони, живі, гниють під теплим літом,
І кожне слово їх ляга важенним гнітом,
А мертві прийдуть – воскресять щораз.

Яким би ницим став, коли б не ваші тіні,
Ви підняли мене над сірим животінням.
Я з вами вже, хоч жити ще півдня.

Я мушу доробить, дожить, доіснувати,
Щоб бути гідним вас і там, між вас, не спати,
Вставать з могили, щоб когось піднять.
--------------------------------
«Уже общаюсь я с потусторонним светом» И.Е.Коваленко

Уже общаюсь я с потусторонним светом,
Я вижу души мертвецов не раз:
Моя родня. Без лжи и без прикрас
Приходят с радостью, с любовью и приветом.

Среди живых таких и нет, как раз,
Они живут, гниют под тёплым летом,
И их слова ложатся тяжким гнётом,
А мертвецы придут – их воскрешают враз.

Каким бы подлым стал, когда не ваши тени.
Вы подняли меня над серым бытиём.
Я уже с вами. Жив ещё мой стих.

Я должен доработать до успенья,
Чтоб годным быть для вас со всем моим житьём,
Вставать из гроба, чтоб поднять других.

(12.07.2018)