Не жаль мне, что умру... Иван Коваленко

"Не шкода, що помру, – помруть мої пісні..."

Не шкода, що помру, – помруть мої пісні.
 По світу вітер їх, як листя, не розніс.
 Їх знають тільки ріки, поле й ліс,
 Тому так тяжко й боляче мені.

 Навіщо в муках пролітали дні?
 Навіщо вірш складав, і жив, і ріс?
 Щоб стати посміхом для нелюдів-гульвіс
 І не знайти ні друга, ні рідні?

 А все ж я мрію вистраждав одну,
 Її сховав у серця глибину,
 Від цього легше жить мені сьогодні.

 Коли б одну кобзар десь проспівав,
 А потім тихо людям проказав:
 "Мелодія моя, слова – народні”.
-------------------------------
«Не жаль мне, что умру – умрут лишь мои песни» И.Е.Коваленко

Не жаль мне, что умру – умрут лишь мои песни.
По свету ветер их, как листья, не разнёс,
Их знает только поле, лес и плёс,
И потому мне больно в каждом месте.

Зачем же в муках дни шли, столь чудесны?
Зачем я складывал стихи, и жил, и рос?
Чтоб стать посмешищем для тех, кто не дорос,
И не найти друзей и близких вместе?

Я выстрадал себе мечту одну,
Я её спрятал в сердца глубину.
От этого мне легче жить сегодня.

Если б кобзарь её весь день певал,
А после людям шёпотом сказал:
«Мелодия – моя. Слова – народны».

(12.07.2018)