Как царь Мидас... Иван Коваленко

"Як цар Мідас, що від богів мав дар..."

Як цар Мідас, що від богів мав дар
Лиш помахом руки все претворять у злото,
В поезії красу перетворю й болото,
І гній, і хмиз, і квіти, і пожар.

Я сам жахаюсь потойбічних чар.
Навіщо це тобі, слабка істото?
Це, може, найлютіша із нелюдських кар,
А я несу її усім смертям супроти.

Як цар Мідас, конаю я тепер,
Він в золоті купавсь і з голоду помер…
(Навіщо ж той метал, як їжі з нього трясця?)

На нього схожий я, та не кляну богів,
Торкавсь до всього я і назбирав скарбів –
Між них померти є найбільше щастя.
---------------------------------
«Как царь Мидас…» И.Е.Коваленко

Как царь Мидас, богов имевший дар
Лишь взмахом рук всё превращать в монеты,
В красу поэзии творю болото это,
И гной, и хворост, и цветы, пожар.

Я сам боюсь загробных этих чар.
Зачем они для слабака-поэта?
То, может быть, лютейшая из света,
А я несу её – лютейшую из кар.

Как царь Мидас, теперь я издыхаю:
Купался в золоте, но в голоде издох.
Зачем же тот металл, над ним трястись?

Я на него похож: не проклинаю,
Мой урожай совсем-совсем не плох –
И умереть теперь – то счастье обрести.

(12.07.2018)