Там де сонце лягає у обійми до хмари,
там де темною ніччю розливаються чари,
там де поле до ранку оксамитом повите,
спочиває мій човен, там де трави і квіти.
Спочиває мій човен та цілується з житом.
Як же хочеться, Боже, і любити, і жити.
І кохати до щему у твоєму полоні,
як же хочеться небо колисати в долонях.
Спочиває мій човен у широкому полі,
і пильнує мій спокій жовтолиста тополя.
І до берега лине хвиля щоб ворожити.
Як же хочеться нині і любити, і жити!..
Не тривожаться зорі, заціловані літом.
Не потрібно за чимось,що минуло, жаліти.
І під зоряним небом, що всю ніч голосило
спочиває мій човен. Набирається сили...
човен
© Copyright: Алена Васильченко, 2018
Свидетельство о публикации №118071108842
Свидетельство о публикации №118071108842
Рецензии