Життя таке - воно бентежить,
Ломаючи усі кістки.
Не боляче, вам скажуть.
Збрешуть.
З під ніг втече шматок землі.
Не розуміють, як так сталось?
Аналізують і гризуть себе.
А часу трохи - сама малость,
Повітря треба тут вдихнуть.
Все заживе і зарубцює,
Ти все забудеш в одну мить.
Лиш часу ліки тут спрацюють
І ти захочишь знову жить.
***
© Copyright: Наташенька Кузнецова, 2018
Свидетельство о публикации №118071108602
Свидетельство о публикации №118071108602
Рецензии