Платон Воронько Хохочут травы - ливень хлыщет
Хохочут травы - ливень хлыщет.
Поднявши ковшики, кувшины,
Пьянеет луг, озоном дышит
После жарищи неизбывной.
Кричит он мне: - Чего ты ждёшь,
Укутавшись в пузырь болоньи?...
Бери у лилий медный ковш
И пей водичку всю с болони.
Губами я ловлю дождинки,
Как поцелуи жадно пью, -
А ты стоишь, моя кровинка,
По тот бок радуги в гаю.
Примечание - Болонь - заливной луг
Регочуть трави – злива йде
Регочуть трави - злива йде.
Піднявши кухлики і глеки,
П'яніє луг, шумить, гуде
Опісля в'яленої спеки.
Кричить мені: - Чого стоїш,
Занурився в пузир болоньї?...
Бери в латаття мідний ківш
І пий з усеї оболоні.
Губами я ловлю краплини,
Мов поцілунки юні п'ю,-
А ти стоїш, моя єдина,
По той бік райдуги в гаю.
Свидетельство о публикации №118071108425