Зверни на мене погляд свiй
За вік стерпілася не мало.
Втомилася. Мене не стало...
І ось лечу я за обрій.
Сонячним зайчиком стрибаю.
Шалію. Господи прости.
Над прірвою. Над її краєм...
Розкрились крила. Що ж лети.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №118071103315