Втома
Мить...і іще...тихо плаче ніч.
Ось-ось...розлитись дощами час.
На березі невгамовних сторіч.
Розкритись книгою,сторінкою. Мов...
Письмом відвертим стражденної душі.
І зникнути із землі знов...
Тому в загАлі...і жить спішіть.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №118071102959