Знову дивляться звабливо очі. Вмить...
Час крізь пальці. Мине...пройшов.
Та на серці уразі біль розлізся мов шов.
Та тривога в душі,-наче верба шумить.
Закололо на серці,зваблива річ...
Тонуть в пам'яті,-образи міражи.
Наче плинуть хмарки у ріці сторіч...
Тих що доля веде. Знову й знов держить.
(Понкратова.О.В.)
Вмить
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118071102886
Свидетельство о публикации №118071102886
Рецензии