Пустеля

Пустеля
            Стеля
Відділяє потаємний дах
Де блукає страх

У пустелю   
                Стелю
Загорнувшись в чорне
Ти пішла із сухими очима

Дерево чорне 
                Стріла
Пустельного пекельного
Годинника

А ти як чорний сувій
Із пустельними засохлими очима
У чім причина
Ти з’явись бодай у снах!

«Пустеля – шлях» - знеможено
Шепочеш ти
Посохлими пустельними губами
Й задкуєш до невидимої брами

Зникаєш назавжди

А я

В пустелі шлях
Шукаю
та не знаходжу
Бо вже не можу
 
Борюкатись в насмішливих пісках

Я знемагаю
 
гаю час я

Знаю

Пустеля – стеля
Над якою потаємний дах


У снах
На нього я зненацька проникаю

А там страхи блукають
Клубочаться зрадливі
І ширяють миготять
Шиплять

Але за ними – ти
Своєю німотою
Крізь
Пустельнії світи

Кличеш

Знаєш

Пустеля – таки стеля
що Відділяє осоружний дах
Та у яких би не блукала ти світах

Тебе знайду
Бо я без тебе - це і є пустеля


09.07.2018 г.