Непорозумiння

Я скучила за містом Гагра, Чорним морем.
Моє бажання відчувалося підкорним.
Щоб попоїсти кукурудзи та попкорна
під час відпустки. Щоб забути про підбори - 

і без мотання між роботою, сім"єю,
вздовж моря нам гуляти, ніби по Бродвею.
Весь рік Абхазією марила своєю, -
там брат і тітонька жили рідні моєї.

Ось і на морі! Нам схотілося ожини.
Пішли у гори, де була крута стежина.
Збирали ягоди і шашличок ми їли.
Природа бавила, аж поки сонце сіло.

Цеберки повні ми несли і шуткували.
Та бачим поле кукурудзи – небувалі
такі вкрай бубочки у качанів здорові,
та тільки здумали зірвати – пси дворОві

підняли лайку, постріл чули ми гвинтівки,
тікали так – блищали п"ятами кросівки.
Нас чоловік навздоганяв, та гнівом бавив…
Впав брат на гальку, та всі ягоди розчАвив.

Чекав попереду паркан нас височенний,
життю сказала я - бувай – така нікчема,
бо чула постріли. Та взяв під п"яту точку
чи брат мій рідний, чи то дух мій непорочний –

і я злетіла, знизу вже ловили руки
мого коханого... Немов сигнальні звуки
оті качанчики шалені подавали, -
бо ні душі у полі – як же нас застали!?

Лишився нам адреналін, подерта спина.
Така гірка та кукурудза, та ожина.
Зварити джему втім із залишків вдалося.
Оту гонитву пам"ятаємо ми й досі.

Даремно створені бажаннечка плекати.
За все платити треба і сумління мати.

*ГонИтва - погоня
*Плекати - лелеять


                07.07.2018