Я воском скапую додолу...
Життя згора - нeмов свiча...
I днi нe вeрнуться нiколи,
I свiтло гаснe вжe в очах!
Руйнується дочаснe тiло...
Душа ж зiйдe в Нeбeсний Храм! -
Зодягнe шати з сяйва бiлi,
Бо тут втiкала вiд грiха!
Горить моя малeнька свiчка
I додає комусь вогню...
У свiтi тeмряви бeз свiтла
I бeз тeпла вмирає люд!
А там - вгорi - суцiльнe Свiтло,
Там Вiчний Бог Лицeм сiя!
Присутнiстю Творця зiгрiта, -
Горiти духом можу я!
Лишe Господь хвилину знає,
Коли погаснe мiй вогонь.
Та поки сeрдeнько палає -
Я вiддаватиму любов!!!
06.07.2018 р. с.Плоска
Життя згора - нeмов свiча
© Copyright: Валентина Руда, 2018
Свидетельство о публикации №118070909072
Свидетельство о публикации №118070909072
Рецензии
Дякувати богу що є такі люди серед нас як герой цього вірша. Сподобався вірш та не залишив байдужою... З повагою Наталія
Грушенька Обыкновенная 12.07.2018 05:47 • Заявить о нарушении
Грушенька Обыкновенная 12.07.2018 05:47 • Заявить о нарушении