Змiюка
наче прірва,- розлука...
не здолать течії, що відносить зізнАння твої...
чи то іней на скронях? від болю заламую руки...
чую голос зваблИвий у снах,
бачу погляд лукавий змії...
Стережусь, щоб в гріховні обійми укотре не впасти,-
мегабайти молитв до богів усіх рангів крутих...
але часом зриваюсь (та слава богам, що не часто)
і чаклую на місяць аби повернулася ти.
Як зустріну зненацька, то очі відвЕсти несила...
за тобою я б в пекло без роздумів зайвих, мов в рай...
але ж ти така горда і нічого мене не просила,
а відрізала твердо:
- На зустріч нову не чекай!..
Шаленію до гніву,- убив би!.. півкроку до лиха!
Не мені,- то й нікому зміюку, тебе, не віддам!
Йдеш неспішно назустріч... мадонна... усміхненна... тиха...
моя чорна недоля... мій, стражданням освяченний, храм.
Свидетельство о публикации №118070808859
Растревожила душу ты мне.
Без тебя моё сердце холодное,
Согревай ты меня хоть во сне!
Без тебя не живется, не дышится,
Я узнал без тебя ада боль…
И везде-то мне голос твой слышится,
Как же вырвать из сердца любовь,
Если все устремленья мои к тебе,
Для меня ты икона, поверь.
Не прошу, чтоб звала ты меня к себе,
Просто на ночь открой свою дверь.
Наталья Якименко 2 09.07.2018 21:40 Заявить о нарушении
Ева Сокол 2 10.07.2018 04:33 Заявить о нарушении
Наталья Якименко 2 10.07.2018 13:33 Заявить о нарушении