Не болить, а насправд, ма
Я немов вже зовсІм стальна.
Моя скрипка душі не грає,
Бо мелодії в ній нема.
Швидкоплинний, суворий вітер
Із очей визвав повінь сліз.
Я не встигла закрити хвіртку,
Він крізь неї цей сум приніс.
Може згодом ще легше стане,
Ми десь стрінемся, хоч на мить.
Зупинитись я хочу, рано,
Мені все ще в грудЯх болить.
І нікого б уже не чути,
Дайте спокій, лишіть саму.
Грудень. Січень. Нарешті Лютий...
Знов зустріну сама весну.
Оживу, як завди природа
Розкриває весняний цвіт.
Ти отримав свою свободу,
Я забула тебе. "Привіт"...
6.10.13
Свидетельство о публикации №118070808149