Люблю весну

Люблю весну! А кто ж её не любит?
Жизнь расцветает, словно пышный сад.
И, как во сне, нам шепчут листья-губы,
Как сладок им цветочный аромат.

Люблю весну, когда заплещут реки,
И разрывается от счастья соловей,
И солнце согревает наши веки,
Струясь в тиши задумчивых аллей…

Люблю, когда гуляет месяц в травах,
И белит хаты луч его в ночи.
Теплом и нежностью напоены дубравы.
А утром на лугу туман стоит…

Весна одела в зелень ветви дуба,
Уже курлычут в небе журавли.
Люблю весну! А кто ж её не любит!
Она - есть лучшее из всех чудес Земли.

Володимир Сосюра
Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!