В чужин

В чужині довго не спала.

На ковдру із синього шовку,
Ніч  розсипала мідяні зорі,
Місяць з свого виходить заховку,
Світанок малює узори.

Не спиться у наймах, в чужині,
Мені шкода і весну і літо,
Думки мої там, в Україні,
Де смереки цвітуть горецвітом.

Мене доля завезла далеко,
Я тут дідуся доглядаю,
Ніби воду без дна ношу глеком,
І сама себе розважаю.

А там, десь за небокраєм,
Залишилася моя рідня,
Ніч тут мучить мене і карає,
Відголоском вчорашнього дня.

Я у горах альпійських, в чужині,
Серед райських лісів і полів,
Ніби в бідній, чужій одежині,
Чіпляюсь за клин журавлів.

Виростають враз крила у мене,
Я шукаю коротшу дорогу,
Вже ворота бачу відчинені,
До рідного свого порогу.

Рідні двері, і вікна, і стіни,
Свою кицю Маргошку голублю,
Я дібровам і стогови сіна,
Шепочу, як вас дуже  люблю.

Та що це? хтось кашляє грімко,
Я в реальність із сна повертаюсь,
Розуміння приходить тут стрімко,
Для діда за ліки хватаюсь.

Шість дворів тут і сиві бабусі,
Тут баданте їм дочка і син,
Як билинка в чужім капелюсі,
Одна, серед апіннінських вершин.

В чужині виновато сумую,
Не знаходжу своєму серцю лік,
Віршики ночами рифмую,
Коротаю з дідусем собі вік.

На ковдрі із синього шовку,
Ніч спицами зорі вязала,
Міняла в домі своїм обстановку,
Я мріяла й довго не спала.

Автор; Н. П. Рубан.