А пiд вiтром шумить трава...

Ніч вступає в свої права.
Місяць світить,дивують зорі.
І колишеться лиш трава...
Там під вітром...шумить у дворі.

Річка гладдю жадану синь...
В беріг хвилю віддавна гонить.
Мов в колисці заплакав син...
Ти його до грудей пригорнеш.

Колискову йому співа...
Покладеш його сон дивитись.
А під вітром шумить трава...
І не може уже спинитись.
  (Понкратова.О.В.)


Рецензии