Скільки вже літ пройшло, не пам’ятаю
Я не приходила туди,
Де у моєму ріднім краю
Росли високі сосни і дуби.
Не хочу просто ранить душу
Вона і так часто болить.
Та його згадувати мушу
Хоча не довелось там довго жить.
Але найкращі мої роки
Пройшли у чуднім тім краю.
Я там зробила перші свої кроки
Здавалось ,що жила в раю.
Та все скінчилось в одну мить
Уже нема того чудового краю.
Там тільки комишом шумить
Вода, яку Дніпровська хвиля посилає
Воспоминание о родном крае
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2018
Свидетельство о публикации №118070503029
Свидетельство о публикации №118070503029
Рецензии