Н.
Тобі пора... тобі на південь..
А я на півночі одна.
Прокукурікав тричі півень,
й заглянув ранок до вікна.
І сплетені в обіймах руки запам'ятають кожну мить,
хвилин нещадноі розлуки.
І серце гірко защемить.
Іди. Лети. Як пташку з клітки
пускаю я свою любов.
Щоби колись, у день завітний,
до мене повернулась знов
глибинь очей і слова ніжність.
І рук закоханих тепло.
Твоі шляхи ведуть на південь,
а мою стежку замело
снігами білими кохання,
й на них виблискує, сія,
всі дні, із рання і до рання,
твоє ім'я... твоє ім'я...
2 липня 2018 р
Н. укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118070501204
Свидетельство о публикации №118070501204
Рецензии