Рух життя то вниз, то вгору,
То через міст.
А кохання без опори
Не має зріст.
Невгамовно, невимовно,
Так складно все.
Що стосовно, тільки ззовні,
Без віри в це –
Лиш вітер в лице.
Приспів:
Долі в очі дивились,
І сміялись в обличчя,
Десь на тихих схилах узбіччя,
Непрості протиріччя,
Як сповідь душі.
До небес прихилились,
Не відчули тяжіння,
Таке ледь помітне тримтіння,
Дивні наші створіння,
В полоні дощів
Свого щастя ми не знайшли.
Почуття рядками поруч,
Там новий зміст.
І образи, наче бонус,
Лиш болі вміст.
Методично, динамічно,
Знов кожен звук.
Все логічно, символічно,
На тлі розлук,
Що сильніші від мук.
Долi в очi
© Copyright: Алёна Шинкаренко, 2018
Свидетельство о публикации №118070404816
Свидетельство о публикации №118070404816
Рецензии